Труби водопостачання та сфера їх застосування

При монтажі системи водопостачання насамперед слід враховувати дотримання гігієнічних вимог, що з урахуванням призначення означає вибір належних матеріалів. Тривала перерва в експлуатації (застій) негативно впливає на якість води в трубах та пристроях, вона перестає відповідати встановленим вимогам. Інтенсивність негативних змін залежить від матеріалів, властивостей води, температури (наприклад, трубопроводів системи опалення) і тривалості перерви в експлуатації. Така застійна вода не може застосовуватися для приготування їжі чи напоїв.

На підприємстві, що займається водопостачанням, спочатку потрібно з*ясувати такі важливі для проектування, монтажу та подальшої експлуатації характеристики, як тиск у трубопроводі, що подає, потреба у воді, і провести аналіз питної води. Маючи відповідні результати аналізу питної води, можна вибирати потрібні матеріали або вирішувати питання про необхідність застосування установки для пом*якшення води.

Пом*якшення води, тобто зниження вмісту в ній солей жорсткості в потрібних нормативних значень, здійснюється одним з наступних способів: термічно реагентним, катіонітових і комбінацією перерахованих способів (термохімічним і реагентно-катіонітовим), причому термічні та термохімічні способи пом*якшення води застосовуються.

В наш час найбільш широко застосовується в системах водопостачання катіонітовий спосіб пом*якшення води, тобто зниження постійної жорсткості. Він ґрунтується на процесі іонного обміну. Існує ще одна можливість вирішити проблему жорсткості води - у фізичний спосіб. При застосуванні пристроїв для пом*якшення води слід звернути увагу на те, щоб вони мали відповідні контрольні знаки.

Пластмасові матеріали та арматура

У системах водопостачання можна використовувати такі матеріали:

- структурований поліетилен (РЕ-Х);

- полібутилен (РО);

- поліпропілен (РР);

- хлорований полівінілхлорид (PVC-C);

- поліфенілсульфон (PPSU);

- сполучні труби, що мають внутрішнє покриття з однієї з вищезгаданих речовин.

Основою техніки з*єднання пластмасових труб є фізичні властивості різних матеріалів. До них відноситься тип пластмаси, плинність, крихкість, міцність, гнучкість та протиударна стійкість. При монтажі арматури для питної води в основному застосовуються такі методи з*єднання, як зварювання, обтискання, запресування та склеювання. Полібутилен (РО) та поліпропілен (РР) придатні для зварювання, а полівінілхлорид (PVC-C) - для склеювання. Структурований поліетилен (РЕ-Х) з*єднується тільки за допомогою обтискання або опресування, тому що він не підлягає зварюванню. Інші способи з*єднання (наприклад, фланцеве, розтрубне або різьбове) мають специфічне застосування.

Структурований поліетилен (РЕ-Х)

У системах постачання питної води труби з РЕ-Х з*єднуються переважно на межі поверхів методом «труба в трубі» та подальшого обтиснення або запресування. Головне - можливість швидкої обробки цих матеріалів. Це стосується як прихованого, так і зовнішнього монтажу, а також використання заздалегідь виготовлених частин. Система «труба у трубі» складається з трьох основних частин:

Розподільні магістральні трубопроводи.

Поверхові розподільні трубопроводи та сполучна арматура.

Механічні сполучні елементи.

Найчастіше труби з РЕ-Х діаметром 16 мм використовуються як поверхові розподільні трубопроводи для окремих підводів. Ця труба має встановлені розміри та добре підходить для приєднання сантехніки. Труба з РЕ-Х діаметром 20 мм призначена для з*єднання магістральних трубопроводів з розподільником, з вторинними розподільниками, підключення термостатів або змішувачів, а також підключення посудомийних і пральних машин. Для розподілу на підвальному рівні та вертикальних магістралей виготовляються труби із РЕ-Х у вигляді прямих відрізків діаметром до 63 мм.

Полібутилен (РО)

Полібутилен - це термопласт групи поліолефінів. Хороші механічні властивості, хімічна стійкість та особлива здатність зберігати форму навіть під впливом тепла роблять його придатним для питної води матеріалом. Як і РЕ та PE-R, полібутилен також відноситься до неполярних (ковалентних) матеріалів, поверхня яких не набухає та не розчиняється. Таким чином, без особливої ​​обробки та в умовах будівництва склеювання його неможливо. Натомість полібутилен добре зварюється. Для зварювання труб у системах постачання питної води застосовуються муфти з нагрівальними елементами та нагрівальні спіралі. Можливе також з*єднання методом обтиснення. Система постачання питної води з полібутиленових труб проектується так само, як і з інших пластмас. Труби невеликого діаметру (16 або 20 мм) служать для підведення сантехнічних приладів. Як правило, ці труби виконані в поєднанні з кільцевою захисною трубою (система труба в трубі), при цьому можливий прихований монтаж, як під штукатуркою, так і під декоративними панелями. Труби з великим зовнішнім діаметром виробляються подібно до труб з РЕ-Х у вигляді прямих відрізків. Найбільш уживаними способами з*єднання є зварювання за допомогою муфт з нагрівальним елементом та нагрівальних спіралей. Це дозволяє створити нероз*ємне з*єднання без використання металевих сполучних елементів. Для обох типів зварювання існує асортименти фасонних частин діаметром до 110 мм. Принцип монтажу труб по поверхах від розподільників, магістралей, кільцевих труб подібний до принципу монтажу труб з РЕ-Х. Це стосується й технології їх прокладання.

Поліпропілен (РР)

Поліпропілен відносяться до термопластів групи поліолефінів, отже вони підлягають зварюванню. Завдяки своїм сприятливим властивостям плавлення поліпропілен особливо підходить для зварних з'єднань. Для сантехнічних виробів із PP-R виправдали себе муфти з нагрівальним елементом. Також виправданим є застосування нагрівальних спіралей. При прокладанні труб потрібно враховувати можливу зміну їхньої довжини під дією температури, а також при горизонтальному прокладанні на максимальну відстань між частинами, що з'єднуються. Труби підтримуються за допомогою оцинкованих хомутів із листової сталі. Інформацію про це можна знайти у документації виробника.

Хлорований полівінілхлорид (PVC-C)

Труби PVC-C випускаються діаметром від 16 до 110 мм для тиску PN 25. Частини труб виготовляються за технологією лиття під тиском. Вони та їх фасонні частини з*єднуються методом склеювання, причому існують дві системи з*єднань, які відрізняються одна від одної формою сполучних муфт (циліндрична або конічна). Циліндричні муфти мають однакову ширину зазору по всій своїй довжині. У конічних муфтах внутрішній діаметр у міру заглиблення зменшується. Це створює проміжок, який постійно звужується, а на кінці муфти утворюється прес-з'єднання. Труби PVC-C з*єднуються з фасонними частинами PVC-C за допомогою клею. Крім того, пропонуються з'єднання за допомогою металевих різьбових хомутів, фланців і просто різьбові з*єднання. Склеювання труб із PVC-C з фасонними частинами з PVC-C здійснюється за методикою, розробленою виробником. Завдяки добрій розчинності PVC-C може склеюватися клеями-розчинниками.

Комбіновані труби

Комбіновані труби складаються з пластмасового внутрішнього шару (внутрішня труба), вклеєної тонкостінної алюмінієвої труби та зовнішнього шару - пластмасової захисної труби. Для виготовлення внутрішньої труби та зовнішньої оболонки використовуються матеріали РЕ-Х, РВ та РР, PE-MD-X та PE-MD. Хоча труби добре зберігають форму, їх можна прокладати, як і гнучкі труби, без застосування фасонних елементів. Для якості труби вирішальне значення має тривалість служби внутрішньої оболонки разом із міцністю склеювання. Згідно з вимогами, внутрішній шар повинен мати мінімальну товщину 0,5 мм. Механічну міцність сполучної. Труби забезпечує алюмінієва труба. При виготовленні металева труба формується з алюмінієвої стрічки, на яку напилений пластмасовий шар, стрічку згинають у трубу, а шов зварюють або склеюють. Різноманітні технології з*єднання алюмінію та товщина алюмінієвого шару впливають на стабільність, гнучкість та товщину стінки виготовленої таким чином труби.

Металеві матеріали для систем водопостачання

 Головне правило: із металевих матеріалів можна застосовувати нержавіючу сталь, мідь та оцинковане залізо. Пресфітинги з нержавіючої сталі придатні для всіх систем постачання питної води та для всіх способів монтажу, включаючи відкритого. Застосування тугоплавких та легкоплавких припоїв для з*єднання труб не допускається. Через шви, утворені способом зварювання, виникає технологічно обумовлена ​​небезпека корозії. Якщо прогріті труби або фітинги знаходяться в контакті з матеріалами або ізоляцією, виділяє хлориди, і одночасно піддається впливу вологи, не можна виключати загрозу зовнішньої корозії. При комбінованому монтажі нічого не впливає на нержавіючу сталь. На оцинкованій сталі гарячим способом може виникати корозія при комбінованому монтажі з нержавіючою сталлю. Мідні труби поставляються з трьох різних класів міцності. Крім твердих та м*яких труб виробляються напівтверді діаметром від 12 до 28 мм.

Прямі мідні труби випускаються наступних розмірів:

від 6 х 1,0 до 10 х 1 та від 35 х 1,5 до 267 х 3,0 мм класу твердості R 290 (тверді);

від 12 х 1,0 до 28 х 1,5 мм класу твердості R 250 (напівтверді)

труби у вигляді кілець - від 6 х 1,0 до 22 х 1,0 мм класу твердості R 220 (м*які).

Труби та фітинги з міді та мідних сплавів можуть застосовуватися в мережах постачання питної води без будь-яких обмежень у тому випадку, коли рівень рН води дорівнює 7,4 або вище або коли при значенні рН між 7,0 та 7,4 загальна концентрація оксидів вуглецю не перевищує 15 мг/л (г/куб. м). Для застосування оцинкованих зсередини труб та фітингів жодних обмежень не встановлено. Технічні правила у вигляді визначень якості та правил випробувань стосуються труб та твердого припою, паяння м*яким припоєм та м*якого припою, а також фітингів капілярної пайки.

Розрізняють роз*ємні та нероз*ємні з*єднання. Нероз*ємні з*єднання дозволяється паяти м*яким припоєм та твердим припоєм, зварювати та запресовувати. Техніка пресування дещо витіснила пайки. Мідні труби розміром до 28 х 1,5 мм дозволяється паяти лише м*яким припоєм. Формування нагріванням та неповним відпалом для гарячої посадки та відбортовування за таких розмірів не допускається.

Комбінований монтаж труб з міді та оцинкованої сталі

Якщо сталеві оцинковані труби встановлені після труб у напрямку потоку води, то на внутрішній поверхні сталевих оцинкованих труб можуть осідати іони міді. Мідь, як благородніший метал, сприяє розчиненню менш благородного цинку і, відповідно, сталі. Тому в сталевих оцинкованих трубах може виникати точкова корозія, спричинена міддю. Тому мідні труби дозволяється встановлювати лише після оцинкованих труб. Оцинковану сталь необхідно розглянути як з гігієнічної, так і з технічної точки зору. Правилами допускається можливість деяких змін технології водопостачання, враховуючи безперечні властивості води як продукту харчування, якщо цинкове покриття труби не містить більше 0,01% сурми, 0,02% миш'яку, 0,25% свинцю, 0,01% кадмію, 0 01% вісмуту (дані в масових частках).Технічні межі застосування сталевих оцинкованих труб визначаються ще й температурою гарячої води. З гігієнічної точки зору часто буває необхідним експлуатувати систему гарячого водопостачання при температурі 50 ° С або вище. Відомо, що на оцинкованих сталевих матеріалах явище корозії починає виникати при температурі від 35°З стає все більш інтенсивним з підвищенням температури. Таким чином, вироби з сталевих оцинкованих матеріалів не можуть застосовуватися в системах постачання гарячої води.

Слід зазначити, що нові норми забороняють використання в системах постачання питної води труб, виготовлених зі свинцю, який шкодить здоров*ю. Ризик для здоров*я при вживанні свинцю з водою існує за будь-якої якості питної води. Якщо в будинку є ще свинцеві труби, не можна готувати їжу та напої із застійної води. Крім того, рекомендується замінити свинцеві труби на труби з дозволеного матеріалу.